Сучасна молодь в Україні: погляд зсередини

• 

  Нещодавнє міжнародне дослідження Інституту Горшеніна стосувалось студентської молоді. Опитування близько 5 тисяч студентів 22 вузів України, Росії, Польщі та Казахстану (випадкова вибірка) мало показати образ майбутнього: подібності та відмінності в питаннях етики і моралі, у способах вибору життєвого шляху, в інтересах та захопленнях студентської молоді. Результати проекту – доволі перспективні та оптимістичні, так, ніби опитування проводили у вузах потужних європейських країн. 
  
  
  Ось деякі висновки, зроблені Інститутом Горшеніна:
  -          більшість студентів горді з того, що вони є громадянами своєї країни (<55% в Україні);
  -          молодь цікавиться політичними процесами, готова активно брати участь у них, зокрема, у вуличних демонстраціях та мітингах, вступати у політичні партії, голосувати на виборах;
  -          половину опитаних українців серед проблем держави найперше хвилює політична нестабільність;
  -          молодь вірить у власні сили, категорично виступає проти наркотиків;
  -          переважна більшість студентів володіє англійською;
  -          третина з учасників опитування вважає, що має достатнє матеріальне забезпечення…
  Список можна продовжувати. Але наскільки він віддзеркалює дійсну ситуацію в Україні?
  
  
  
  
  Коментує лідер Донецької обласної організації «Української платформи» Олександр Пташник:
  
  
  «З молоддю в регіоні ми працюємо давно. Шукали спільну мову з керівниками молодіжних громадських організацій. Деякі з них дійсно лідери з достойною метою, які можуть об`єднати навколо себе достойних послідовників. Але таких небагато. Велика кількість молоді області – жителі депресивних районів. Для них першочерговим є не навчання, а у кращому випадку – битва за життя, варіанти заробити на нього (у гіршому – алкоголь та наркотики, прикладів безліч, навіть у центрі міста можна знайти використані шприци чи викинуті пляшечки від «Кофолу»). Політична ситуація, а тим більше власна політична активність їх мало цікавить. Студенти ж вузів часто ведуть пасивне громадське життя. У публічних демонстраціях, мітингах, навіть за власні права беруть участь одні й ті ж – декілька десятків свідомих та активних у всьому. Інші ж знаходять більш цікаві «розваги» - нічні клуби, алкогольні вечірки у гуртожитках, свідомий дозвіл на «зомбування» соціальними мережами».
  
  
  
  
  То чи варто витрачати кошти на вибіркове опитування студентів, що принесе сумнівні результати, чи краще витратити їх же на конструктивні дії, хоча б пару практичних та дієвих кроків у боротьбі з громадською апатією молоді в Україні?
  
  
  прес-служба Донецької обласної організації
  політичної партії «Українська  платформа»