Передвиборча агітація: чи мета виправдовує засоби?

Передвиборча агітація в Донецьку давно набрала обертів. Найбільше рекламної інформації звалюють на голови виборців кандидати від провладної партії, що не дивує. Однак виникає питання: чи вся ця інформація корисна і потрібна? Чи ініціативи «регіоналів» дійсно зроблять чиєсь життя кращим?

    Роздавання гречки укорінилося в свідомості громадян як найперша ознака агітації. Не гребують іти цим шляхом і кандидати від Партії регіонів. До кожного свята готуються подарунки. Мер Донецька повідомив, що мажоритарники-регіонали вже підготували презенти для учнів міських шкіл з нагоди початку нового навчального року. Невідомо, щоправда, кого таким чином намагаються «підкупити» - учнів чи їх батьків?
«Джинса», тобто оплачені іміджеві матеріали у місцевих ЗМІ, теж стала невід’ємною частиною власного піару для ПР. Муніципальні газети навіть виділяють спеціальне місце, де публікують інформацію про благодійність провладних політиків, причому, слово «реклама» не використовується.
Загалом, агітацію ПР можна назвати хаотичною. Провладні мажоритарники часто використовують ідеї, більше схожі на спробу продати якомога більше зіпсованого товару. Не гребують при цьому нічим, аби лише заповнити піаром якомога більше місця як на вулицях чи в ефірі, так і у головах виборців.
Наступне фото – наочний тому приклад.

Прес-служба Донецької обласної організації політичної партії УП «Собор»

Країні загрожує … влада?

Донецька обласна організація політичної партії Українська платформа «Собор» провела міні-опитування серед молоді щодо загроз країні. Респондентам ставилося питання «Чи існує загроза Україні від…?» і пропонувалися варіанти відповіді: 

- української влади; 

- міжнародного тероризму; 

- протистояння між регіонами України;

- Росії;

- НАТО;

- США;

- інших країн та організацій;

- свій варіант.

Більшість опитаних (близько 60%) зійшлися на думці, що наша країна має реальну загрозу з боку влади. Коментували відповіді наступним чином:

«Якщо враховувати, що влада через власну… амбіційність майже вчинила розкол країни, то пряма загроза надходить саме від влади»;

«…Поки люди намагаються з усіх сил консолідуватися і прийти до спільного знаменника, можновладці «дерибанять» країну, закони, здоровий глузд»;

«…Влада цілеспрямовано акумулює всю свою потужність і силу, щоб виглядало, ніби це внутрішньоукраїнська ворожнеча»;

«…На жаль, влада не дарована згори, а обрана людьми, і це найбільша загроза для них же».

Подібне опитування проводилося соціологічною службою Центру Разумкова у динаміці з жовтня 2006 року по лютий 2012-го. І в усіх контрольних точках дослідження більшість респондентів вважали, що влада є загрозою для країни. Тобто, вже 6 років (а може, й більше) країна з острахом ставиться до тих, хто повинен бути символом стабільності та спокою її жителів.

Це опитування також свідчить, що українці не мають важелів впливу на владу, тобто справжня обіцяна демократія існує в державі лише де-юре. Розчаровані таким станом речей, громадяни часто складають руки та ігнорують політику взагалі. Однак найперший важіль, який ми можемо і повинні використати, – власна думка. Її висловлення, аргументування, відстоювання. А ще - відсутність соціальної апатії. Вибори до Верховної Ради України, що відбудуться цієї осені, мають стати відправною точкою для боротьби з загрозами. 

Почніть із себе!

Прес-служба Донецької обласної організації 

політичної партії Українська платформа «Собор»

Донецьк теж лихоманило мовним питанням

3 липня Верховна Рада 248 голосами прийняла закон «Про основи державної мовної політики». Але Україна досі не згодна із мовною політикою діючої влади. Під Українським домом голодували депутати і збиралися протестувальники. Опозиційні лідери зі сцени Європейської площі пообіцяли, що прийняття закону стане початком акції «Україна без Януковича». 

Закон дійсно має недоліки, а тому:

- суперечить Конституції України, в якій говориться, що державною мовою в Україні є українська;

- суперечить Європейській хартії регіональних мов, де зазначено, що просування регіональних мов не повинне реалізовуватися всупереч розвитку державної мови.

Найголовніший недолік закону у тому, що він відволік увагу громадськості від більш нагальних питань, збурив населення на пустому місці, породив конфліктні ситуації. Питання мови не було надто актуальним для України, за важливістю потрапляло лише до третього десятка. Провладна партія фактично зробила його частиною власних передвиборчих технологій. 

Донецьк теж лихоманило мовним питанням. 4 липня біля облдержадміністрації пройшла акція протесту проти дій Верховної Ради. Однак вона не змогла стати суперником акції, яку провела в області Партія Регіонів з 11 червня по 2 липня. Акція «Мы хотим говорить на русском языке» черговий раз довела силу адмінресурсу провладної партії. Чорнобильців області місцева влада добровільно-примусово просила виходити на захист російської мови. А на території області встановили інформаційні пункти, які мали пояснювати місцевим жителям положення закону про мовну політику. 

Недоречність цього питання помітили навіть обласні представники влади. Вони згодилися, що в Донецьку не було мовних конфліктів і люди завжди розуміли одне одного. Однак ті ж представники влади не готові піти проти неактуального закону, бо вважають, що «нагорі» видніше. 

На щастя, люди, які вважають, що державною мовою має бути тільки українська, і можуть вільно висловити свою думку, на Донеччині все ж зустрічаються. Співак Йосип Кобзон, який виступив нещодавно у Донецьку на святкуванні 80річчя області, висловився проти мовної ініціативи влади: «Хто заважає сьогодні у Верховній Раді говорити російською мовою? Хто заважає в Донбасі говорити російською? Хто здивується, якщо хтось заговорить українською? Тому це надуманий політичний конфлікт, який, маю надію, розв`яжеться без особливих тяжких наслідків». 

Більшість представників Донецької обласної організації політичної партії Українська платформа «Собор» спілкуються двома мовами і не бачать конфлікту на цьому підґрунті. Ми виступаємо не проти російської мови, а проти штучного розбрату і офіційного дозволу ігнорування державної української.

Оксана Куниця, 

заступник в.о. голови 

Донецької обласної організації 

політичної партії УП «Собор»