Цієї осені проект Агентства США з міжнародного розвитку «Розвиток фінансового сектору» (FINREP) провів в Україні дослідження фінансової грамотності населення. У грудні були представлені результати цього дослідження у Донецьку. Зацікавилась ними і Донецька обласна організація «Української платформи».
Результати дослідження виявилися досить невтішними. За місяць опитано 2014 респондентів, які користуються фінансовими послугами. При цьому 11% цих людей зізналися, що абсолютно фінансово безграмотні. У східному регіоні серед 801 респондентів профанами у фінансових питаннях вважають себе 14%. Серед опитаних жителів східної України половина не змогла відповісти на жодне з поставлених питань на зразок: що таке «франшиза», «кредитна історія» и «плаваюча відсоткова ставка».
Переважна більшість українців, які брали участь в опитуванні, підтвердили, що не мали негативного досвіду користування фінпослугами. Але це скоріше пояснюється знову ж таки фінансовою безграмотністю. Адже, не знаючи своїх прав, можна і не помітити їх порушення. Серед проблем, які все ж виникали, в регіональному розрізі на Сході України більш за все претензій було до операцій з кредитками.
Опитування також показало, що у найближчі два роки знизиться рівень користування фінпослугами. Українці не впевнені у своєму фінансовому майбутньому, але попри це хотіли б знати більше про споживче кредитування, депозитні банківські рахунки, пластикові картки та поточні рахунки. Зараз більшість із них, обираючи фінансову компанію, довіряє не офіційним інформаційним та аналітичним матеріалам про неї, а порадам друзів та родичів, які, фактично, такі ж профани у цій сфері.
Проект USAID «Розвиток фінансового сектору» готовий надавати усіляку допомогу у ліквідації фінансової безграмотності у всіх регіонах України, у тому числі і в Донецьку. Найближчим часом очікується створення певної регіональної програми з підвищення фінансової підкованості, яке планується у співпраці з місцевою владою.
Красиво звучить. Але виникає питання: чи буде вигідною фінансова грамотність населення банківським установам? А з нього випливає наступне: чи зможе у своїй роботі місцева влада розставити пріоритети так, щоб «і вовки були ситі, і вівці цілі»? (маються на увазі банки як переважаюча частина українського фінансового сектору, і населення як безпосередній користувач та споживач).
Багато хто з українців досі живе за «совковими» правилами, що значно ускладнює процес фінлікнепу. Крім того у нашій країні захист прав споживачів у фінансовій сфері знаходиться на початковій стадії, немає чіткого держрегулювання цього захисту, і не існує жодної громадської організації, що займалася б подібними питаннями. Існує лише надія, що інертність населення все ж знизиться. Адже фінансовими операціями нам все одно доведеться користуватись майже кожного дня, сподіватися при цьому краще тільки на себе, а це можливо лише за високого рівня особистої фінансової обізнаності.
Прес-служба Донецької обласної організації
політичної партії «Українська платформа»