Українські фермери очікують початку нового року з нервовим острахом. Причиною цьому є невідворотність кульмінації земельної реформи, а саме - зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Свого часу мораторій підтримували і намагалися пролонгувати його дію і Ющенко, і Тимошенко. Президент у своїй передвиборній програмі обіцяв , що земля збережеться у тих, кому вона насправді потрібна, тих, кому вона допомагає вижити, заробити на повноцінне життя без розкошів. Тепер же плани керманичів країни змінюються.
Із початком 2012 року планується прийняття двох законів: «Про державний земельний кадастр» та «Про ринок земель». Згідно з земельним законодавством України одразу ж по набранню ними чинності буде скасована заборона продажу сільськогосподарських земель. Такий досвід потрібен, проте він повинен мати своїм підкріпленням чітку та виважену законодавчу базу, а передувати йому повинна тривала підготовка функціонування ринку с/г земель. На практиці ж Україна надто слабко підготована.
Більшість тих, хто підтримує зняття мораторію, мотивує цей крок доволі красномовно: у землі повинен бути хазяїн, який дійсно вмітиме нею користуватися і зможе підняти на вищий рівень економічні показники не лише свого бізнесу, а й країни в цілому. Однак експерти притримуються іншої думки.
Представники американської організації USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) говорять, що українські селяни почасти не мають достатньо знань для того, щоб захистити своє право на землю, тому ризикують бути ошуканими одразу ж коли буде дозволено продавати землю. USAID готові допомогти таким людям у рамках свого п`ятирічного проекту «АгроІнвест» в Україні.
Презентуючи проект у Донецьку, експерти розповіли, як формуватиметься земельний ринок в Україні після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення і який вплив матиме запровадження ринку земель на сільське господарство. Згідно з опитуванням USAID, близько 10% селян в нашій країні готові продати свою землю одразу ж по скасуванню заборони на продаж. За законом держава матиме пріоритетне право на купівлю цієї землі. Однак історичний досвід свідчить, що держава – неефективний господар. Тому вона продаватиме землі фермерським господарствам. Щоб мати змогу купити їх, фермери підуть до банків за кредитами. Банки не захочуть мати справу із заставленою землею, бо муситимуть продати її протягом 6 місяців після отримання за борг, а тому матимуть лише два виходи: продати за безцінь або втратити. Отже за усіх цих умов держава змушена буде передавати землю в оренду агрохолдингам.
Агрохолдинги – окреме питання. У перші роки по зняттю мораторію, доки вартість землі усталюватиметься і тому скоріше буде заниженою, агрохолдинги скуповуватимуть її, не цураючись тіньових оборуток. Явище «латифундизації» відіб`ється на долі країни негативно, підкріплюючи підвалини самодержавства. Навіть не йде мова про місцеві бюджети, які обміліють внаслідок того, що податки агрохолдинги будуть платити не там, де матимуть землю, а за місцем реєстрації.
Загалом негативно до перспектив упровадження земельної реформи ставиться і Олександр Пташник, голова Донецької обласної організації «Української платформи». За його словами, реформа необхідна, але не у такому викривленому вигляді, у якому зараз її нав`язують українцям.
«Я двома руками за те, щоб в Україні запрацював якісний ринок сільськогосподарської землі. Але за умови, що селяни, які її продаватимуть, знатимуть усе про свої права, вмітимуть їх захистити, а також орієнтуватимуться у земельному законодавстві. Крім того земля мусить мати таку ціну, на яку заслуговує, тобто не штучно занижену. Я маю знайомих у Гані, де земля сільськогосподарського призначення донедавна цінилася низько. Але зараз усе йде до того, що українці будуть змушені продавати свої чорноземи за такою ціною, яка буде нижчою за вартість найдешевшої малородючої землі в Гані. Таку думку я зустрічав і у ЗМІ, зокрема, у матеріалах Deutsche Welle».
На питання, як складеться ситуація у Донецькій області, Олександр відповів так: «Виходячи із загальних перспектив по Україні, сільськогосподарські землі Донеччини теж рано чи пізно потраплять до рук усім відомих землевласників: Колесніков, Ахметов, Іванющенко. На жаль, таким чином втрачаються останні надії на розвиток фермерського господарства у області».
Комментариев нет:
Отправить комментарий