Але сучасна молодь не має достойного прикладу. Вона не може довіряти тим, хто виганяє студентів на вулиці та максимально завищує їх витрати. Тим, хто закриває дитсадки і школи, у яких завтра навчались би діти, що вже зараз народилися у молодих сім`ях.
Держава боїться власного «потенціалу», боїться молоді. Як лис, що краде курей, можновладці запроваджують вигідні їм самим реформи, одночасно зиркаючи назад, чи часом ніхто не помітив хитрощів. Бо саме молодь, якщо вона соціально активна, в першу чергу реагує на «неправильні» кроки влади, особливо якщо ці кроки прямо стосуються молодіжної політики.
Нашій владі зараз немає чого боятися. Апатія української молоді рухається вгору. І сама держава їй у цьому допомагає. Бо державі невигідна активна молодь. Достатньо і тієї купки активістів, що виконує роль усього лише одного із обов`язкових пунктів відповідності «демократичного суспільства» (до уваги не беремо кишенькові припартійні організації).
Але як тоді нашій країні заявити про себе світові? Адже молодь – її основний капітал, так би мовити, внесок у стабільне майбутнє. Можливо, варто було б дослухатися до тих вимог, які пропонують молоді незаангажовані активісти, надати можливість молодіжним рухам розвиватися і мотивувати до цього розвитку.
Власну думку з цього приводу висловив лідер Донецької обласної організації «Української платформи» Олександр Пташник:
«Партія «Українська платформа» прагне зберегти та популяризувати аутентичні українські звичаї, та і культуру в цілому. Але для цього потрібен своєрідний канал передачі інформації від поколінь до поколінь. Тобто, молодь повинна бути адресатом. Ось вам ще один приклад того, що владі потрібно більше звертати увагу саме на цей прошарок населення. Один з найдієвіших каналів передачі аутентики – фестивалі.
На прикладі всеукраїнських фестивалів «Зорецвіт» та «Купальські роси», що проходять під егідою народного депутата України Павла Жебрівського, бачимо, що молодь готова всотувати культурні надбання минулих поколінь, гордитися своїм минулим. Крім того, ці фестивалі – грандіозна можливість для самовираження, розкриття власних талантів, а отже – вони мотивують до активної культурної діяльності. Однак, на жаль, фестивалів в Україні не так багато, більшість із них проходять або у Київській області, або у західних регіонах України. Донбасу необхідні фольклорні фести, а фестам потрібні спонсори. Із теперішньою політикою держави щодо підприємців мало хто готовий займатися благо чинністю. Та і взагалі, усі молодіжні проекти, більш-менш цікаві, пізнавальні та мотивуючі, фінансуються з європейських або американських фондів. Україна при цьому виглядає прохачем або дитиною, яка виховується батьками. Причому малорезультативно виховується.
На прикладі всеукраїнських фестивалів «Зорецвіт» та «Купальські роси», що проходять під егідою народного депутата України Павла Жебрівського, бачимо, що молодь готова всотувати культурні надбання минулих поколінь, гордитися своїм минулим. Крім того, ці фестивалі – грандіозна можливість для самовираження, розкриття власних талантів, а отже – вони мотивують до активної культурної діяльності. Однак, на жаль, фестивалів в Україні не так багато, більшість із них проходять або у Київській області, або у західних регіонах України. Донбасу необхідні фольклорні фести, а фестам потрібні спонсори. Із теперішньою політикою держави щодо підприємців мало хто готовий займатися благо чинністю. Та і взагалі, усі молодіжні проекти, більш-менш цікаві, пізнавальні та мотивуючі, фінансуються з європейських або американських фондів. Україна при цьому виглядає прохачем або дитиною, яка виховується батьками. Причому малорезультативно виховується.
Хочеться звернутися до можновладців, особливо тих, хто має голос у сфері молодіжної політики: «Не закручуйте гайки! Не ставте перепони! Мотивуйте! Не допустіть, щоб молодь прониклася антипатріотизмом!»».
Прес-служба Донецької обласної організації
політичної партії «Українська платформа»
Комментариев нет:
Отправить комментарий