Перспективи ліберальних принципів в Україні

За Радянського Союзу Україна жила за «правилами». Не було і мови про лібералізм. Одразу після розпаду СРСР виникла потреба у нових ідеологіях, причому варіантів одразу з`явилось багато. Логічним було тяжіння до демократії як до чогось на противагу «совкового» світосприйняття. А теорія ліберальної демократії на той час була цілком доречною.

Конституцією 1996 року були задекларовані деякі принципи цієї ідеології. Але вона погано сприйнялася громадянами, які виявилися не готовими зробити категоричний стрибок  до нового політичного устрою. Народ, який звик підкорятися державі, отримувати від неї «поради» та «настанови» (а краще було б це назвати вказівками), був схожий на новонароджене теля, якого відлучають від матері. Крім того, на той час (та, напевно, і зараз) люди не знали достеменно, що ж таке лібералізм, не могли пояснити елементарних понять цієї ідеології, тому і не знали, чи потрібна їм взагалі та ліберальна демократія. Знали лише, що лібералізм тісно пов`язаний із понятям свободи, а свобода, за словами Бернарда Шоу – це відповідальність, тому її бояться. І досі більшість громадян ладні іти на поступки владі, аби лиш вона взяла на себе основну відповідальність. А влада цим користується.  Хоча більш справедливою була б ситуація, яку запропонував правозахисник Марек Новіцкі: держава повинна бути «покоївкою» для народу. Не в тому розумінні, що все робити замість людей. У першу чергу – забезпечувати рівність можливостей та рівність перед законом, забезпечувати не лише на папері.  

 Зараз в Україні існує небагато політичних партій, заснованих на принципах ліберальної демократії. Вони непопулярні. Але є альтернатива – ті, що виступають за ліберальні принципи у контексті національних особливостей. Це, до речі, є правильним, адже взявши на озброєння лібералізм західного зразка, можна не отримати бажаний результат, бо все ж західний лібералізм має домішки капіталізму. Альтернативні політичні партії не такі сильні, але в перспективі можуть виступити в ролі «просвітителів» народу. Зараз таким рупором є громадські організації (особливо правозахисні). Якщо винайти спосіб вилікувати населення України (особливо депресивних регіонів) від інертності, то громадські організації стануть провідниками і консолідаторами суспільства. А там і до громадського суспільства рукою подати.

«Українська платформа» - саме та альтернативна партія, яка використовує у васній ідеології пинципи лібералізму, але з національними особливостями. Це партія, відкрита для співпраці з громадськими організаціями. Одним з її ключових завдань  є побудова громадянського суспільства в Україні – того, в якому є і свобода особистості, і розуміння цієї свободи.

Оксана Куниця,

 прес-служба Донецької обласної організації

політичної партії «Українська платформа»